Багато містечок в нашій славній Україні але ж всі вони схожі одне на одне, хоч і люди в них живуть різні, різні за віком, за переконаннями, за професіями, за походженням - одним словом різні. А міста в яких живуть однакові. Чим же однакові ці міста? - а це від разу ж кидається в очі, безладдя та без устрій, безтолковість в плануванні, як вулиць так і самих будівель, в масовій поведінці самих людей. Відсутність виховання Ви скажете, воно то так, але ж виховання на пустому місті не виросте, для нього потрібні умови і час.
Часу ми згаяли багато, катастрофічно багато, на створення умов не зважали та й до цього часу не зважаємо, а як же ж на далі житимемо, як дітей виховуватимемо а тим, що виросли в очі дивитимемось?
В чому проблема? - проблема в самих нас, і тут справа не в релігійних чи партійних переконаннях а на мій погляд справа в усвідомленні нашого буденного життя. Що саме маю на увазі - де ходимо, чим дихаємо, що їмо, де мешкаємо і так далі.
Як що поглянути навколо нас, то живемо гірше колгоспних свиней, спілкуємось при нагоді, про себе не дбаємо а про навколишніх і по давно. Про виховання наших дітей тільки розмови і ні яких дій та вчинків.
Так з чого потрібно починати? запитаєте Ви мене, невже в Вас Олег Миколайович все так добре, що Ви і нас вирішили долучити до толкового благоустрою свого життя?
На при великий жаль ні! і так далеко ні, що й не осягнути. Не уявляю як вдалося біблійному Мойсею водити євреїв 40 років по пустинним землям, щоб старі померли а новонароджені і знати не знали рабства. Напевно і нам Українцям потрібно, щось в такому плані. Про ефективність такого підходу можна судити не тільки з біблійних оповідань а й з нинішнього життя наших заробітчан.
Ті хто повернувсь чи приїхав на короткий час до неньки України з Італії, Іспанії, Португалії, Польщі, Словаччини, Великобританії, мають надбаний зовсім інший світогляд стосовно життєвого устрою, як свого так і громади з якої виїхали на заробітки. Вони ніби відродились в суспільному і особистому плані, приємно спостерігати за їх поведінкою і особистим життям, змінилась навіть структура думок. Не ставлю за мету вихваляти європейський стандарт життєустрою, мене турбує відсутність свого - ніби ми не ладні на створення свого, рідного і серцю милого.
На мій погляд конче необхідно розтлумачувати, проводити (причому регулярно) заходи, щоб громада (поки, що так) зрозуміла - все що навколо: споруди, заклади, дороги, ліса, поля, ріки, гори і так далі, все належить для них, для громади, і тільки вона відповідальна за все, що відбувається, і за вибори злодійкуватих президентів те ж. Як швидко прийде таке усвідомлення залежить від багатьох чинників - зараз не про це, а про роль кожного з нас в даному процесі самоусвідомлення. Від кожного з нас залежить, що завтра питимемо, чим дихатимемо і кого народжуватимемо!
Так хто ж проводитиме таку просвітницьку роботу - а кожен з нас, в міру сил своїх та розуміння щось та й докладе і не потрібно боятись помилок, де ж їх не буває. Ось і я по тихеньку по маленьку але ж працюю в цьому напрямку, і для початку почав з будинку в якому моє сімейство має власність (нерухомість) квартиру на дев'ятому поверсі.
В самий раз розповісти хто є власником будинку, офіційна версія це ЖЕК і така версія досить міцно вкарбоване в свідомості мешканців будинку. А коли починаєш розповідати, що власником будинку є громада яка в ньому проживає і немає значення приватизована квартира чи ні. Що ЖЕК то організація для обсуговування даного будинку за наші ж кошти і його робота повинна базуватись на законних підставах, а саме ще в 2004 році Верховна Рада України прийняла Закон України Про житлово-комунальні послуги (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 47, ст.514 ) {Із змінами, внесеними згідно із Законом N 882-VI ( 882-17 )від 15.01.2009}, який зобов’язує ЖЕКи працювати тільки на підставі договору з мешканцями. В 2005 році Кабінет Міністрів видав Постанову №560, в якому прописаний типовий договір між ЖЕКом і мешканцями будинків.
В п. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги написано - Споживач зобов'язаний:
1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно існуючого закону ми маємо право:
- одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;
- одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;
- на відшкодування збитків, завданих нашому майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної нашому життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.
Після цього мешканці починають обговорювати і досить енергійно всі свої негаразди, проблеми основною проблемою звучить: за що ми платимо? ну поки, що так. Тому як на мій погляд - потрібно волати для чого ми їм платимо!? погляньте як вони використовують наші кошти! до якого стану вони довели наші будівлі та прибудинкові території! Потрібно зробити невеличкий екскурс історію даного будинку №1а по вулиці Сокола в місті Славута. Будинок належав Славутському Солодовенному заводу як малосімейний гуртожиток і стан його технічного обслуговування був задовільний, з 2001 року був переданий на баланс для міста і балансоутримувачем на даний час є місцева ЖЕК. Ви можете поглянути як ЖЕК догосподарювалась. На привеликий жаль до цього часу мешканцям будинку №1а по вулиці Сокола не відомо, за що вони сплачують кошти для ЖЕК? А кошти на сьогоднішній день в загальній сумі не малі, а саме біля 3000 гривень в місяць з одного під'їзду а таких під'їздів два. Бюджет не маленький як для господарювання але напевно не про нас ті гроші. Мешканці будинку зробили запити стосовно коштів і в ЖЕК, і міському голові, ось дійшла черга до прокуратури, на даний час чекаємо відповіді.
Не думаю що наш Славутський міжрайонній прокурор Хмельницької області замінить штат та керівництво Житлово - експлуатаційної контори і ті в свою чергу свято дотримуватимуться Статті 24 пункту 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 47, ст.514 ) {Із змінами, внесеними згідно із Законом N 882-VI ( 882-17 ) від15.01.2009}.
Балансоутримувач зобов'язаний: 1) укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; 2) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); 3) вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; 4) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; 5) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; 6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.Але ж поки, що нічого не відомо, ото ж ми зачекаємо на рішення прокурора.
По скільки ми по своїй волі, чи мимоволі попадаємо під вплив різного роду реклами, при цьому не задумуючись про наслідки такого впливу, то чому б нам не контролювати такий аспект керування нашою свідомістю? Чому нам не втішатись охайним виглядом наших будинків, чистотою їх під'їздів, зеленими і квітучими прибудинковими територіями, чудовими дитячими майданчиками? І на прикладі цього самим достойно жити і виховувати своїх дітей, тому як на даний час ті бачать протележне: загажені під'їзди, ліфтові кабіни використовуються як пересувний туалет, підвальні приміщення як філії очистних споруд фекальних вод, цигарки та пиво як критерій успішного та щасливого життя.
